Flectamus iram vindicem,
ploremus ante Judicem;
clamemus ore supplici,
dicamus omnes cernui:
Parce, Domine;
parce populo tuo:
ne in æternum irascaris nobis.

Божественна Літургія супроводжує нас протягом сонячного року, як у дзеркалі, в якому ми бачимо підсумовану та представлену історію Відкуплення. Час Адвенту повертає нас до очікування Месії в стародавньому Законі; час Різдва святкує Його Пресвяте Втілення; Великодній піст і період Христових Страстей повертають нас до часів, що передували жертві Хреста; Пасхальний час святкує Воскресіння і Вознесіння Господнє на небо; час П’ятидесятниці відтворює земне життя Спасителя, Його чуда, Його вчення; і в кінці літургійного циклу, як і на його початку, ми готуємося до кінця часів – до Божого суду, до нагороди чи засудження  кожної людини. Самі пори року, певним чином, супроводжують нас у цьому священному підсумку історії спасіння, так що в суворості зими ми розуміємо страждання Царя Дитини, народженого в яслах, а потім, коли природа пробуджується навесні, ми можемо побачити шану творіння перед Господом, який воскресає і перемагає смерть.

Сьогодні, у Попільну середу, ми входимо в час покаяння та очищення, щоб підготуватися тілом і духом до цього тріумфу нашого Господа: справжнього, історичного тріумфу, свідками якого були Його сучасники, і який святкують християни будь-якої епохи та місця. Щоб супроводжувати нас у цьому очищенні, Свята Літургія показує нам, що робили наші батьки у Старому Завіті, і вказує нам на потребу бути готовими, у свою чергу, протистояти великим переслідуванням останніх часів. Тому що неможливо боротися без підготовки, ані протистояти в змаганні без тренування.

У Старому Завіті священники благають про милосердя для людей: Parce, Domine, parce populo tuo! – «Прости, Господи, прости людям Твоїм». У Новому Завіті сам Христос, піднятий на дереві Хреста, заступається за нас: Прости їм, Отче! А з Ним Пресвята Діва, всі святі і душі в Чистилищі заступаються перед престолом Божественної величі. Ми самі, у сопричасті із святими, приносимо свої жертви, щоб спокутувати гріхи наші та наших братів і сестер. Ми сплачуємо борг, укладений з пекельним лихварем: не його фальшивими грошима, а найчистішим золотом Страстей Христових. Той борг, який кожен із нас, в Адамі, взяв на себе проти волі Бога і незважаючи на те, що отримав від Нього справжнє багатство, найбільший безцінний скарб.

Цей Святий піст, який ми розпочинаємо сьогодні посипанням голови попелом і постом, припадає на час великих соціальних, політичних і церковних потрясінь. З кожним днем на світло випливають все нові істини: показуючи нам відступницьке суспільство, корумпований і збочений політичний клас, а також продажну і зрадливу церковну ієрархію. Ті, кого ми вважали відповідальними за спільне благо, тепер виявилися нашими ворогами і ворогами Бога. Ті, про кого ми думали, що вони мали б обороняти Правду і проголошувати Христове Євангеліє, тепер вони виявилися послідовниками помилок і обману. І влада, яку наш Господь –  Цар і Архиєрей, доручив нашим правителям (цивільним і релігійним), була використана для цілей, зовсім протилежних тій, для якої Він її встановив.

Перед обличчям цього всесвітнього повстання, а особливо перед лицем зради тих, хто має владу, ми повинні з більшим переконанням повернутися до того, щоб одягнути нашу душу в попіл і веретище, впасти перед Господом і повторити крик наших батьків: Flectamus iram vindicem, ploremus ante Judicem; clamemus ore supplici, dicamus omnes cernui: Parce, Domine; parce populo tuo: ne in æternum irascaris nobis. – «Вгамуймо гнів розплати, плачмо перед Суддею; взиваймо Його благальним голосом, поклонімося і скажемо всі разом: Прости, Господи, прости людям Твоїм, і не гнівайся на нас повік». 

Однак, саме через незліченність наших прогрішень і жах публічних гріхів народів і церковної ієрархії, наша покута повинна супроводжуватися, я б сказав, передувати їй, проголошенням Правди проти брехні. Тому що Істина є від Бога, справді, Істина є Бог; а брехня є проклятим знаком сатани.

Нехай зруйнуються всі завіси та хитрощі, які прагнуть приховати гріх і порок, заперечити їх, надати їм вигляду добра й чесноти. Нехай впадуть усі маски, які приховують огидні злочини та злодіяння проти Бога і передусім проти найменших, особливо, у мережі мерзенної співучасті між заблуканими душами. Нехай  розпадуться вигадки бунтівного світу, брехня розбещеної влади, пекельної системи, яка заперечує, ображає і бореться з Христом і Його дітьми. Нехай буде викрита брехня і обман ієрархії та Папства, які є заручниками ворогів Христа, поневолених сатаною. Нехай впадуть аргументи та виправдання, якими ми надто часто користуємося, щоб виправдати нашу лінь, нашу духовну бездіяльність, нашу нездатність прийняти чітку позицію і залишатися під прапором нашого Божественного Царя. Нехай впадуть всі причини, які ми вміємо собі знаходити, щоб відкласти наше навернення та наш поступ у святості.

Мабуть, це година темряви. Але ця темрява є призначена бути витісненою Світлом Христовим, перед яким все постане таким, яким воно є, і не таким, яким би ми цього хотіли; не таким, яким би було зручніше потурати нашому лінивству.

І перша правда, яку потрібно проголошувати, кричати з дахів, це те, що ми грішники, що існує реальна смерть, безапеляційний суд, пекло, щоб покарати злих, і небо, щоб винагородити добрих. І що ця остаточна і непорушна істина є частиною самого нашого єства, вписана в наші серця як природній закон, об’явлена в Святому Письмі та передана нашим Господом Його Церкві, щоб її можна було вірно проповідувати всім народам.

Ми проголошуємо цю істину, не боячись заперечень, пам’ятаючи слова Еклезіаста: Memorare novissima tua, et in æternum non peccabis (Сир. 7,36) –  «У всіх ділах твоїх пам’ятай про твою кончину – повіки не згрішиш». І нехай так буде.

+ Карло Марія Вігано, архиєпископ

5 березня MMXXV
Feria IV Cinerum, in capite jejunii