Стів Беннон: Нещодавно група американських католиків звернулася до президента Трампа з проханням розслідувати, чи був уряд Сполучених Штатів причетний до низки подій, які призвели до відставки Папи Бенедикта XVI 11 лютого 2013 року та Конклаву, який обрав Папу Франциска I 13 березня 2013 року. Нещодавно Ви попросили директора ЦРУ Трампа «розслідувати план глибинної держави щодо ліквідації Бенедикта XVI». Чи вважаєте Ви, що адміністрація Обами/Байдена втручалася у зречення Папи Бенедикта XVI та обрання Хорхе Бергольйо? Якщо так, то чому?

Карло Марія Вігано: Якби ми говорили не про Церкву, або, точніше, про Ватикан, але про будь-яку суверенну державу, то докази державного перевороту ні в кого б не викликали сумнівів. З іншого боку, ми знаємо, що глибинна держава [deep state] багаторазово втручалася в роботу урядів багатьох країн і продовжує робити це через своїх посланців (28 квітня кардинал Берк засудив спробу «президента» Макрона чинити тиск на Колегію кардиналів, щоб запобігти обранню консервативного Папи, який би поставив під сумнів політику Європейського Союзу).

З електронних листів Джона Подести, оприлюднених на WikiLeaks, ми знаємо, що схема, прийнята в цивільній сфері для розпалювання «кольорових революцій», була скопійована  також у церковній сфері.

Метод дії є той самий: глибинна держава фінансує ідеологічні рухи та групи соціального тиску через USAID та інші урядові установи з метою симулювати незгоду з Магістеріум Католицької Церкви та таким чином мати змогу чинити тиск на Ієрархію, щоб вона прийняла прогресивні реформи. Одночасно, ця частина Ієрархії, яка є співучасником цієї підривної операції, використовує цю «віртуальну» незгоду для легітимізації реформ, яких ніхто не вимагає: жіноче священство, легітимізація содомії, очевидна демократизація влади через «синодалізацію» монархічного Папства тощо.

Отже, все ґрунтується на хибній передумові, що існує якась проблема (хоча вона штучно створена і абсолютно не усвідомлюється християнським народом), яку можна вирішити за допомогою запропонованого рішення (яке за звичайних умов, навіть не бралося б до уваги).

Таке втручання в управління Католицькою Церквою дійшло до того, що почали теоретизувати про необхідність заміни чинного Понтифіка – Бенедикта XVI, посланцем  глибинної держави, який би довершив власний підривний план. І саме це й сталося невдовзі після цього: Бенедикт XVI був змушений піти у відставку; на Конклаві було обрано Хорхе Маріо Бергольйо, і цей Аргентинський Єзуїт ефективно виконував отримані ним накази. Я також хотів би зазначити, між іншим, що на фоні цього тривожного сценарію вимальовується як безперервний елемент – спільна приналежність головних активістів перевороту до педофільної еліти: від Обами до МакКарріка, Гілларі Клінтон, Джона Подести та Байденів…

Тому вкрай важливо, щоб нова адміністрація США, в якій віцепрезидент Джей Ді Венс є практикуючим католиком, розслідувала ці аспекти та виявила відповідальність попередніх адміністрацій, які, як ми знаємо, були співучасниками та організаторами не лише Ватиканського перевороту, а й інших подібних зовнішніх та внутрішніх спецоперацій, – я маю на увазі, перш за все, фальсифікацію виборів 2020 року.

Щойно докази та імена винних будуть доступні, католицька Ієрархія не зможе ігнорувати факти політичної значущості, виправдовуючись тим, що йдеться про канонічні питання .

Стів Беннон: Хто, на Вашу думку, відіграв ключову роль у тому перевороті? Яким чином докази іноземного втручання у вибори Папи Римського вплинули б на Католицьку Церкву практично та канонічно?

Карло Марія Вігано: Цей переворот є частиною глобального перевороту, організованого підривним лобі Лівих Woke (на ідеологічному фронті) та Всесвітнім Економічним Форумом (на фінансовому фронті). Мета полягає у знищенні будь-якої форми опору в становлені Нового Світового Порядку; в становленні урядів, повністю контрольованих елітою технократів; та в становленні нової Релігії Людства, яка дасть доктринальні та моральні основи глобалістській антиутопії. В свідомості цих злочинців, відданих Антихристу, (адже ми говоримо власне про царство Антихриста) Бергольйо мав стати першим «папою» нової екуменічної та синодальної церкви, підготовленої з часів Другого Ватиканського собору. І саме через цю повну неоднорідність, навіть стосовно його безпосередніх попередників (навіть найпрогресивніших), Бергольйо не може вважатися Папою Католицької Церкви.

Очевидно, що якби це втручання у вибори Папи було доведено, це призвело б до недійсності виборів та нелегітимності Папства Бергольйо. Це було б фактично великим перезавантаженням, оскільки воно анулювало б усі акти Бергольйо щодо вчительства та управління, від єретичних Енциклік до призначення єпископів та кардиналів.

Перш ніж розпочати майбутній Конклав, важливо перевірити, чи є члени Колегії кардиналів справді легітимними, оскільки, хто б не був обраним Папою на Конклаві, він зіткнеться з проблемою своєї легітимності.

Стів Беннон: 1 липня 2025 року Детройтська архієпархія за наказом новопризначеного архиєпископа Едварда Вайзенбургера закриє 28 процвітаючих церков в яких відправляється Меса на латинській мові. Що б Ви порадили цим  традиційним католикам, які беруть участь у  цих Месах? З огляду на широкомасштабне придушення процвітаючих латинських Мес у Сполучених Штатах та в усьому світі, як повинні католики на це реагувати? Чи повинні вони протистояти?

Карло Марія Вігано: Ненависть до традиційної Меси є однією з ознак ворогів Христа. Ця ненависть, безумовно, мотивована тим фактом, що Меса на латині не залишає місця для помилок та єресей, які суперечать істинам католицьких догм.

Показово, що саме єпископи та кардинали, одержимо зациклені на «синодальності», топчуть волю мільйонів католиків, які просять лише мати Месу всіх часів. Це викриває обман тих, хто наповнює свої уста пишномовними гаслами про активну участь вірних («actuosa participatio») та про роль мирян у Церкві (так часто проголошену Собором) з єдиною метою: відібрати владу у добрих Пастирів та передати її новим тиранам.

Католицькі вірні (також і священники, єпископи та монахи) мають право не бути позбавленими Апостольської Меси, яку Господь довірив Церкві, щоб її зберігати та передавати без довільних змін. Це право існувало до запровадження Павлом VI Novus Ordo та було потверджене Бенедиктом XVI у Motu Proprio Summorum Pontificum, яке, не випадково, Бергольйо практично скасував своїм посланням Traditionis Custodes.

Нагадую католикам, що одним із найефективніших інструментів як змусити своїх пастирів, є призначити пожертвування лише тим єпархіям та спільнотам, у яких їм справді надається можливість залишатися католиками. Коли їхні Високоповажності опиняться без грошей вірян – з одного боку та без державного фінансування від USAID – з іншого, вони будуть змушені вибирати те, що в будь-якому разі було б їхнім обов’язком виконувати від самого початку.

Стів Беннон: У 2023 році адміністрація Байдена через ФБР розпочала кампанію проти традиційних католиків, які відвідують латинську Месу, клеймуючи їх як «расову чи етнічну мотивовану насильницьку екстреміську групу» (RMVE) серед радикально-традиційних католиків (RTC); ідеологія, яка майже з певністю представляє нагоду для зменшення загрози шляхом розвідування нових шляхів для відновлення та розвитку джерел». На Вашу думку, чому федеральні правоохоронні органи мали б прийняти міри щодо мирних традиційних католиків як насильницьких екстремістів? Яка може бути причина, що правоохоронні органі мали б взяти на систематичний контроль учасників латинської Меси? Чи могли б ці переслідування випливати з декрету «Traditionis Custodes» та його придушення латинської Меси? Чи є тут зв’язок?

Карло Марія Вігано: Святий Пій X сказав, що справжні католики – це ті, які вірні Традиції, і він мав абсолютну рацію; правдою є те, що вони також єдині, кого не люблять вороги Церкви, тоді як високошановані, так звані «дорослі католики», прогресивні, «ліберальні католики», «католики woke». Якщо Бергольйо зумів отримати стільки захоплення від тих, хто ненавидить Католицьку Церкву та Папство, то це тому, що еліта вважає його «одним із своїх», таким же революційним, таким же просякнутим масонським філантропізмом, таким же екуменічним, синкретичним, інклюзивним, green та woke.

Ми дійшли до апогею парадоксу в якому цивільна влада, узурпована зрадниками глибинної держави, поєднується з релігійною владою, узурпованою зрадниками глибинної церкви. Тому нічого дивного, що «світська влада» приходить на допомогу Берголіанській церкві, взявши на приціл ворогів Бергольйо, тобто справжніх католиків, оскільки вона також вважає їх ворогами суспільства woke та глобалістської еліти.

Але тепер, з обранням Дональда Трампа у Сполучених Штатах Америки, пекельна машина Нового Світового Порядку якимось чином заклинила, що призвело до кризи системи корупції, конфлікту інтересів та шантажу, яка, здавалося б, працювала ідеально. Оскільки глибинна держава втрачає владу в громадянському суспільстві, глибинна церква також відступає в середині Католицької Церкви, оскільки це дві сторони однієї медалі. Громадяни та віруючі повинні підтримувати добрих правителів та добрих пастирів, щоб вони нарешті могли встановити справедливість у цьому глобальному перевороті, який загрожує всьому людству.

Стів Беннон: Який вплив мала масова інвазія мігрантів з ісламських країн на католицькі країни, такі як Ірландія? Чи є цей наплив неконтрольованої міграції частиною стратегічного глобалістського плану щодо викорінення християнства? Чи це результат втрати віри? Чи вплинув Другий Ватиканський собор на дехристиянізацію Європи? Чому Бергольйо мав би підтримувати знищення християнської культури в Європі та інших місцях з відкритими кордонами?

Карло Марія Вігано: Триває епохальна боротьба між Добром і Злом, між Богом і Сатаною, між тими, хто визнає Христа Царем, і тими, хто натомість працює над встановленням царства Антихриста. Ця боротьба досягає своєї завершальної стадії, але її готували вже давно, особливо після того, як вороги Христа організувалися в анти-церкву, а саме в масонство, яке за своєю суттю є антикатолицьким, тому що воно є антихристове та віддане сатані. Метою масонства, а отже, і Нового Світового Порядку, є скасування Христа через скасування християнського суспільства, християнської культури, християнської цивілізації та, очевидно, католицької Релігії.

Сатана не приймає поразки, завданої йому Господом на Голгофі, і, не маючи змоги перемогти Того, Хто вже переміг його назавжди, він мститься людям, намагаючись затягнути якомога більше людей до пекла.

Щоб стерти присутність Христа в житті кожного з нас, необхідно діяти на багатьох фронтах: у публічному та приватному, у сім’ї та освіті, у культурі та розвагах, у науці та фінансах. Усі наші дії, як християнського суспільства, спрямовані на Добро, мають бути зіпсовані, аж до такої міри, щоб унеможливити виконання добрих справ для будь-кого: жити згідно Євангелія, дотримуватися Заповідей, передавати принципи нашої Віри та Моралі. Йдеться не лише про те, щоб змусити нас прийняти як «законний» той факт, що інші можуть «законно» чинити зло (наприклад, через аборт), але про те, щоб кожен з нас почувався винним, бо ми наполегливо не хочемо чинити зло, не хочемо вважати «правом людини» розривати невинне дитя на шматки в утробі матері або калічити підлітка зміною статі. Власне це є спосіб мислення Бергольйо: Хто я такий, щоб судити? –  який був перетворений на моральний принцип вже від початку його «понтифікату».

Однак, щоб досягти такого знищення кожного релігійного принципу, необхідно було мати на своїй стороні верхівку католицької Ієрархії, щоб Римська Церква – відома своєю антиреволюційністю, антилібералізмом та антимасонством, стала союзником і співучасником тих, кого до вчорашнього дня вона вважала своїми найстрашнішими ворогами. Без засудження Папами масонства, лібералізму, атеїстичного матеріалізму, модернізму, Церква могла та мусіла стати (згідно масонських задумів) не охоронцем Істини від помилок, але пропагандисткою помилок проти Істини, використовуючи свою духовну владу для втрати душ. Другий Ватиканський Собор служив саме цій меті: підірвати традиційні принципи та нав’язати Католицькій Церкві революційні принципи, проти яких Церква завжди запекло боролася. Екуменізм Другого Ватиканського собору заклав доктринальні основи міграційного руху, оскільки це була необхідна передумова для узаконення неконтрольованої інвазії в Європу орд мусульман, не викликаючи жодної реакції з боку захоплених народів.

Наші керівники – цивільні та релігійні нас зрадили, наказавши нам вітати тих, хто незабаром представлятиме більшість населення призовного віку і хто, за зловмисними законами, навіть вступає до наших збройних сил. Ми стикаємося з етнічною заміною, нав’язаною підривною елітою ООН та Європейського Союзу: насильницькою ісламізацією, в якій деякі уряди заходять так далеко, що ув’язнюють власних громадян, бо вони скаржаться на деградацію та злочинність, ввезені новими варварами, та систематично виправдовують будь-якого мігранта, незалежно від тяжкості його злочинів. Очевидно, що в цьому плані соціального руйнування співучасть Берголіанської церкви була вирішальною, і за це йому доведеться відповідати перед Богом та судом історії.

Але це ще не все. Мусульмани, які приїжджають до Європи, вважаючи, що зможуть підкорити її законам Шаріату, ігнорують наявність третьої активної сторони (яку ми добре знаємо), яка навмисно провокує етнічне та релігійне зіткнення між Християнством та Ісламом, оскільки громадянська та релігійна війна в Західних країнах узаконила б подальше обмеження основних свобод і ввела б заборону будь-якої форми зовнішнього поклоніння в ім’я «взаємної поваги». 

Стівен Беннон: За Вашу довгу кар’єру Ватиканського дипломата, чи бачили Ви коли-небудь, щоб Папа Римський публічно очорнював політичного лідера, як це зробив Бергольйо, назвавши Трампа «нехристиянином» посеред політичної кампанії? Чи вважаєте Ви, що ця заява була частиною глобалістської стратегії підірвати обрання Трампа чи просто особистою думкою Бергольйо?

Карло Марія Вігано: Бергольйо демонстрував своє повне відчуження від Римського Папства не лише в доктринальних, моральних та літургійних аспектах, але й у більш банальних: від способу одягу до мови, яку він використовував. У Ватикані він був відомий своїми спалахами люті та образами, до яких вдавався. Кожен жест Бергольйо був розрахований на те, щоб спричинити збентеження та скандал, порушити протокол, створити прецедент для нових і серйозніших порушень церемоніальних норм. Його, на перший погляд, спонтанні промови служили для того, щоб усунути формальності (отже, і авторитет) із заявлень «Папи» та приписуванню їх собі самому. Таким чином, що вже говорив не «Папа», але він сам. Водночас, жахливі висловлювання та нісенітниці, які ми чули від нього (останні спроби атакувати президента Трампа були навіть не приховані), завжди мали «виправдання» тим, що вони не були офіційною частиною папських документів, аби донести послання, при цьому не беручи на себе повної відповідальності за сказане. Двозначне висказування, яке є несумісне для католика, ще раз показує, що Бергольйо вважав своє «папство» власністю, яку він є уповноважений використовувати проти католицького Папства.

Бергольйо був нав’язаний нам як папа еліт, як голова глобалістської анти-церкви, і як такий він завжди вимагав послуху та підпорядкування. Він був проповідником релігійної байдужості, морального релятивізму, пауперистських претензій «амазонської церкви», ЛГБТК-лобі. Коли Бергольйо відкривав рота, то він говорив як черевомовець з Давосу. Його засудження не є католицькими засудженнями, так само як його підтримка диктаторів, злочинців, абортистів та збоченців усіх видів не являються католицькими схваленнями. Тому бути об’єктом витівок Бергольйо — це причина похвали, і американські католики це чудово зрозуміли, голосуючи за Трампа, незважаючи на пропаганду Єзуїтів, Єпископської конференції США і так званих католицьких неурядових організацій.

Стівен Беннон: Який є найкращий спосіб вирішення актуальної кризи в Католицькій Церкві, спричиненою бурхливим 12-річним режимом Хорхе Бергольйо? З огляду на майбутній Конклав, які дії повинні вжити кардинали-виборці, щоб уникнути повторення режиму Бергольйо? Чи маєте Ви підстави вважати, що мафія Сан Галло 2.0 маніпулюватиме Конклавом, щоб обрати кандидата, який продовжить радикальне синодальне знищення Католицької Церкви?

Карло Марія Вігано: Те, що Бергольйо та його спільники зуміли зробити за ці 12 років, є катастрофою величезних масштабів; навіть якщо руйнування католицької будівлі почалося задовго до цього. Бергольйо довів принципи Другого Ватиканського собору до їхніх крайніх наслідків: його «синодальність» – це оновлена версія «єпископської колегіальності», згідно Lumen Gentium. З цієї причини Бергольйо завжди з гордістю вважав себе вірним виконавцем собору, оскільки собор також (як і Бергольйо) зумів нав’язати свої ідеї «пасторальним шляхом», тобто саме в той момент, коли він оголосив себе догматично незобов’язуючим для католицьких вірних.

Найбільшої шкоди Бергольйо завдав через свої призначення: вся Римська курія та Єпископські конференції кишать його придворними, яких захищає кліка МакКарріка та єзуїти. Це підривне лобі скинуло свою маску, і це відкрило очі багатьом людям, які більше не бажають ухвалювати рішення влади, яка не відповідає ні Богу, ні церковному тілу.

Щоб вирішити нинішню кризу, спочатку необхідно розслідувати втручання, яке мало місце під час Конклаву 2013 року, щоб з’ясувати: чи було обрання Бергольйо маніпульоване американською глибинною державою та мафією Сан Галло. Якщо це дійсно сталося, тоді Бергольйо ніколи не був правдивим Папою, і тому з теперішніх 136 кардиналів-виборців (число, яке перевищує дозволені норми Конклаву) залишилося б лиш 28, тобто ті, кого призначили Іван Павло II та Бенедикт XVI. Як би Конклав зміг таким чином відновити свою канонічну легітимність, то він надав би більший авторитет обраному Папі, на якому більше не тяжіли б сумніви щодо його призначення. Доки тінь, що тяжіє на легітимності Бергольйо, не розвіється, авторитет Конклаву буде під загрозою.

Стів Беннон: На Вашу думку, яка найбільша загроза сьогодні стоїть перед Сполученими Штатами?

Карло Марія Вігано: Найбільша загроза, що нависає над Сполученими Штатами Америки – це не оцінити того, що сталося до тепер: громадяни не усвідомлюють небезпеки, якої вони уникли, обравши Дональда Трампа, а не Камалу Гарріс. Уряд дозволяє себе залякувати міжнародним лобі та пом’якшує необхідні реформи, починаючи з надмірної влади транснаціональних корпорацій, особливо щодо громадян. Недостатньо боротися з найбожевільнішими проявами ідеології woke: потрібно відбудовувати, і відбудовувати, починаючи з основ сім’ї, з основ моралі, з Релігії, з культури. Необхідно перезапустити соціальну модель згідно виміру людини, відповідно до Божого задуму та євангельського закону. І ми повинні навчити наших дітей боротися і вмирати за права Бога, а не за так звані «права людини». Ми повинні засвоїти, що це божевілля, коли людина вдає з себе бога, коли Бог уже став людиною і приніс себе за нас. Тільки нація, яка визнає себе під Богом, може сподіватися на процвітання, бо все, що їй потрібно, походить від Бога, і Господь завжди благословляє тих, хто боїться Його та служить Йому.

+ Карло Марія Вігано, Aрхиєпископ
колишній Апостольський Нунцій у Сполучених Штатах Америки

30 квітня 2025 року
S.ctæ Catharinæ Senensis Virginis