Порушення Китайсько-Ватиканської угоди

Агентство AsiaNews опублікувало ( тут ) новину про те, що 28 квітня цього року єпархіальне духовенство Шанхаю обрало своїм єпископом отця Ву Цзяньліня. Те саме сталося 29 квітня, з обранням отця Лі Цзяньліня до єпархії Сіньсян. Обидва призначення, від схизматичної «патріотичної церкви», були здійснені з явним порушенням умов таємної угоди, яку Ватикан підписав з урядом Пекіна у 2018 році та поновлював у 2020, 2022 та 2024 році терміном на чотири роки.

Пункти цієї Угоди (яка офіційно є секретною, але деякі її деталі просочилися) повинні передбачати, з одного боку, що Святий Престол визнає Китайську Патріотичну Католицьку Асоціацію частиною Католицької Церкви, а також що Комуністична Партія Китаю має право призначати єпископів; з іншого боку, за Папою визнається – принаймні теоретично – право вето на такі призначення та схвалення усунення законних єпископів, яких Комуністична Партія має намір замінити іншими єпископами, яких вона призначить.

Хорхе Бергольйо заперечив практику Святого Престолу

Якщо Святий Престол, аж до Понтифікату Бенедикта XVI включно, не погоджувався підписувати угоди з Китаєм, то це тому, що розбіжності стосувалися доктринальних та канонічних аспектів, від яких жоден Папа не міг відхилитися, ані змінити їх суть ( тут ). Китайська «патріотична церква» — це схизматичне державне утворення, «єпископи» якого не мають схвалення Папи Римського. Доки комуністичний уряд Китаю продовжуватиме втручатися в юрисдикцію Святого Престолу, призначаючи власних «єпископів» та скидаючи з посад тих, хто мав папське призначення, жодна угода неможлива. Це призвело до відкритого переслідування католиків – мирян, духовенства та єпископів, – на яке єдиною можливою відповіддю були публічні слова осуду з боку Пап, тиск міжнародної дипломатії та застосування санкцій за порушення прав людини зі сторони Західних країн.

Прихід Хорхе Маріо Бергольйо повністю зруйнував сімдесят років стійкого опору Церкви: він обманюючи католиків, передав вірних та духовенство підпільної Церкви їхнім переслідувачам. Арешти, табори перевиховання, фізичні та психологічні тортури і всі можливі форми дискримінації щодо мирян, монахів, священників та католицьких єпископів почастішали саме після підписання таємної Угоди. Щоб не дратувати Сі Цзіньпіна, VaticanNews ( тут ) у 2022 році навіть заговорили про «можливі переслідування» китайських вірян, посилаючись на факти викриті кардиналом Джозефом Дзеном, який тоді перебував під слідством. У VaticanNews опублікували: «У минулому кардинал Дзен також критикував Комуністичну Партію Китаю за можливе переслідування релігійних громад». На запитання журналістів Бергольйо не сказав жодного слова на захист китайського кардинала, з яким він уже ганебно відмовився зустрічатися у Ватикані, обмежившись заявою: «Я не можу назвати Китай антидемократичним, бо це така складна країна (…) так, це правда, що там є речі, які нам здаються недемократичними, це правда. Думаю, що кардинал Дзен постане перед судом найближчими днями. І він говорить те, що відчуває, і виглядає, що там є обмеження» ( тут ). Бергольйо дослівно сказав: «Я не можу назвати Китай антидемократичним».

Слід також пам’ятати, що у 2006 році Бенедикт XVI призначив префектом Конгрегації євангелізації народів кардинала Івана Діяса , вихідця з ватиканської дипломатії та колишнього співробітника кардинала Агостіно Казаролі, прихильника східної політики. Папа Бенедикт, щоб збалансувати його прокитайські дії, призначив монс. Савіо Хон Тай-Фая секретарем тієї ж Конгрегації. Тай-Фай був дуже близький до кардинала Дзена і, як і Бенедикт XVI, мав тверду позицію щодо Китаю. Він залишився на посаді до 2017 року, напередодні підписання секретної угоди, яку китайський архиєпископ ніколи б не підтримав. Дзен сподівався, що Савіо Хон Тай-Фай стане його наступником у Гонконзі: натомість його відправили до Греції нунцієм, а прокитайського єзуїта Стефена Чоу Сау-Яна було призначено до Гонконгу (єпископом у 2021 році та кардиналом у 2023 році). Тут також Берголіанська чистка завжди йшла в одному напрямку.

Підкорення Берголіанської церкви Пекіну

Потурання Західних країн китайській комуністичній диктатурі добре відоме. У 2018 році Сі Цзіньпін проголосив себе довічним Президентом Китайської Народної Республіки, не викликавши осуду з боку країн, де панує демократія. Римська Церква, яка до 2013 року була єдиним дисонансним голосом і чия вага на геополітичному рівні є суттєвою, разом з Бергольйо приєдналася до мейнстрімових історій та готувалася на релігійному фронті долати власну китаїзацію, так само як глобалістська еліта китаїзувала Європу на економічному, соціальному та медичному фронтах ( тут ). З огляду на ці міркування, можна сказати, що побажання Пекіна щодо нормалізації відносин зі Святим Престолом були повністю реалізовані завдяки обранню Хорхе Маріо Бергольйо: це незаперечний факт. Принаймні цілком законним є припустити, що ця співпраця Ватикану (в китайських планах) є результатом плану, який готувався протягом тривалого часу. Про те, яку компенсацію Китайський уряд запропонував Ватикану, було оприлюднено в заявах дисидента Го Веньгуя, за словами якого Святий Престол отримував і продовжує отримувати 1,6 мільярда доларів щороку в обмін на мовчання щодо релігійної політики Пекіна. Ці іноземні дотації підтверджують фінансову залежність Берголіанської церкви від урядів та наднаціональних утворень (як це сталося з коштами USAID та інших неурядових організацій, пов’язаних з «філантропом» Джорджем Соросом) для католицьких організацій, які отримували прибуток від нелегальної міграції.

Китаїзація католицизму

Призначені урядом «єпископи», очевидно, мають на меті засвоєння матеріалістичної ідеології католицькими віруючими, а не засвоєння католицької віри китайськими комуністами. На думку Пекінського уряду, релігія є і залишається instrumentum regni і може бути прийнята лише до тієї міри, наскільки вона пристосує свою доктрину та мораль до комуністичної моделі. Якщо Китай з інтересом розглядав Китайсько-Ватиканську угоду, то це тому, що він вважає її сумісною зі своєю власною ідеологічною позицією, і тому, що – на відміну від того, що відбувалося в минулому – він бачив у Хорхе Маріо Бергольйо союзника у досягненні цього проєкту.

Джанні Валенте, директор Агентства «Fides», підтвердив нам це, заявивши 22 вересня 2024 року: «Були періоди, коли в офіційних ЗМІ китайського апарату єпископів і Ватикан, зазвичай, називали як «сторожових псів» західного імперіалізму». Зараз, навіть у фазі зростання міжнародної напруженості між Китайською Народною Республікою та західними геополітичними утвореннями, в Китаї ніхто б не подумав образити Папу та Католицьку Церкву як агентів ворожих сил». Але якщо Папу та Католицьку Церкву більше не вважають агентами ворожих сил, то це тому, що обидва поступилися принципами та об’єдналися з Китаєм.

Під час Міжнародної конференції «Сто років з часу Concilium Sinense: між історією та сьогоденням», яка відбулася у травні 2024 року в Римі в Урбаніанському університеті, де Шень Бінь – «єпископ» Шанхаю, проголосив: «Нехай розвиток Церкви в Китаї відповідає великому відродженню китайської нації». Слід пам’ятати, що Бенедикт XVI підтвердив призначення монс. Тадеуша Ма Даціна коад’ютором Шанхайського престолу , який, після того як у день своєї єпископської хіротонії зрікся свого членства в Патріотичній асоціації, був негайно заарештований та взятий під домашній арешт. Коментарі AsiaNews ( тут ): «“Помста” влади за такий ляпас релігійній політиці Китаю була тотальною: семінарію закрили, жіночі монастирі контролювали, єпархіальне видавництво заблокували; не відчиняються Святі Двері в Ювілей Милосердя; з рахунків єпархії зникли великі суми. Монсеньйора Ма позбавили титулу «єпископа» Шанхаю та піддали «розслідуванню за порушення правил»».

Зовсім інше ставлення до «єпископа» Шень Біня, кадрову фігуру Партії: хоча Бергольйо призначив його до Шанхаю минулого липня, насправді його вже перевели на це престижне місце трьома місяцями раніше одностороннім рішенням Ради Китайських Єпископів, органу, який Святий Престол офіційно не визнає ( тут ). Не випадково Шень Бінь підтримується потужною Спільнотою Святого Егідія (також фінансованою USAID), яку «кардинал Дзен звинувачує в тому, що вона запросила з усіма почестями на міжрелігійну зустріч у Мюнхені, організовану цією спільнотою з 11-13 вересня 2011 року з великою пишністю, китайського єпископа, який вчинив серйозний непослух Папі за участь 14 липня у незаконному висвяченні нового єпископа, не схваленого Римом, а нав’язаного Пекінською владою» ( тут ). Те, що за Бенедикта XVI вважалося тяжким непослухом, за часів Бергольйо стало звичайною практикою .

«Єпископ» Шанхаю Шень Бінь уточнив: «Церква в Китаї завжди залишалася вірною своїй католицькій вірі, незважаючи на великі зусилля постійно адаптуватися до нової політичної системи»; «політика релігійної свободи, яку проводить китайський уряд, не має на меті зміну католицької віри, а лише сподівається, що католицьке духовенство та віряни захищатимуть інтереси китайського народу та звільнятимуться від контролю іноземних сил». Але це ще не все: соборну ідею інкультурації, яку Бергольйо повторно запропонував разом з амазонською церквою, поділяє комуністичний «єпископ» Шень Бінь: «Заохочувати Церкву в Китаї досліджувати використання традиційної китайської культури у вираженні католицької віри; підтримувати впровадження традиційних китайських стилів в архітектурі церков, мистецтві церков та музиці, а також сприяти китаїзації церковного мистецтва, інтегруючи елементи традиційної китайської культури в церковну літургію. Усе це найважливіші методи та інструменти для просування китаїзації католицизму сьогодні, і вони також є орієнтиром наших майбутніх завдань». Якби Церква в Китаї хотіла бути «католицькою» – у сенсі «вселенської» – вона ipso facto стала б несумісною з ідеєю китаїзованої національної церкви, що ідеально вписується у грандіозний план єзуїтів. Дійсно, у 2018 році в «La Civiltà Cattolica» китаєзнавець отець Бенуа Вермандер писав: «Зробити релігії більш китайськими означає не просто розвинути місцевий ритуал та доктринальну перспективу, а перш за все погодитися з визначенням китайської культури, запропонованого у звіті президентом Сі на XIX Конгресі» ( тут ).

Китай та глобалізація

Китай прагне зайняти для себе центральне місце у Новому Світовому Порядку, і саме технокапіталістична олігархія має намір диктувати його установку та правила, як це вже сталося з психопандемічною аферою в 2019 році. Давоський форум – вираз дуже потужного наднаціонального лобі – настільки захоплений подвійним поєднанням диктатури та Порядку денного у сфері сталого розвитку до 2030, що в червні 2023 року провів у Тяньцзіні Meeting of the New Champions, щорічну літню зустріч 1500 світових лідерів. Китай є незамінний для співпраці в процесі китаїзації світового ринку, яка включає використання геоінженерії, втручання в агропродовольчий сектор (синтетичне м’ясо, ГМО-продукти), приватизацію ресурсів (включаючи воду), нав’язування соціальних кредитів, цифрової валюти та ретельний моніторинг кожної людської діяльності. По суті, глобалістська еліта розглядає Китай як лабораторію, в якій комуністичний тоталітарний режим силою робить можливим те, чого західні демократії не можуть досягти без систематичного порушення Конституцій та законів. Тому саме західний світ, за планами глобалістів, повинен буде відмовитися від демократії та свободи, щоб перетворитися на диктаторську технократію, якою керуватимуть «акціонери» влади, тобто ті, хто керує нею фінансово. Обмеження, які китайський уряд накладає на релігію, таким чином, приречені стати нормою і в наших країнах завдяки формам цензури та соціального контролю.

Без Китаю немає ні глобалізації, ні фінансіалізації, ні цифровізації. Без Китаю неможливо досягти Great Reset, заснованого на демонтажі влади Заходу (християнського)  шляхом запрограмованої деіндустріалізації та ісламізації. Мета — перетворити людину на число. Тодішній кардинал Йозеф Ратцінгер сказав у 2000 році, звертаючись до семінаристів Палермо ( тут ): «Машини, які були побудовані, запроваджують той самий закон, той самий закон, який був прийнятий у концентраційних таборах. Згідно з логікою машини, на думку господарів машини, людина має бути інтерпретована комп’ютером, а це можливо лише за умови, якщо людина буде переформатована в цифри. І ще: «Звір — це число, і перетворює нас на числа. Однак наш Бог Отець має ім’я і кличе кожного з нас по імені. Він — Особа, і коли дивиться на кожного з нас, Він бачить особу, особу, яку любить». Важко повірити, що хтось, хто так чітко усвідомлював небезпеку, яку становить глобалістська технократична антиутопія, підтримував би, будучи Папою, встановлення цього режиму шляхом пропаганди генних вакцин, абортів та евтаназії, соціального контролю та порядку денного ЛГБТК.

Понтифікат Бенедикта XVI зустрівся із запеклим опором, який діяв із кількох напрямків, аж до того, що Джон Подеста висунув теорію про його заміну Папою, який би відповідав глобалістському порядку денному, який би запровадив гендерну рівність, декриміналізацію содомії, так зване «репродуктивне здоров’я», легітимізацію розлучення, засудження смертної кари, мальтузіанський екологізм та санітарну політику ВООЗ. Саме це й зробив Хорхе Бергольйо, щойно його призначили Папою, тоді як Бенедикт XVI був категорично проти нормалізації відносин з Китаєм, які не передбачали визнання повних прав Апостольського Престолу над католиками та католицькою ієрархією в Китаї. План соціального та економічного знищення Європи на повну користь китайської диктатури ніколи б не знайшов Папу Бенедикта XVI своїм співучасником, попри тиск з боку Єзуїтів та ультра-прогресивних «католиків».

Прихильники таємної Угоди

Джон Подеста, окрім організації католицької весни у Ватикані, кілька разів виступає як палкий прихильник торговельних відносин з Китаєм. Його виступи, які відповідають лінії, продиктованій адміністраціями Клінтона, Обами та Байдена, є підтвердженням здатності Пекіна мати власних агентів в уряді Сполучених Штатів Америки, які підтримували вступ Китаю до Світової Організації Торгівлі ( тут і тут ).

Від імені всіх цих Адміністрацій та Святого Престолу кардинал Теодор МакКаррік здійснював активну дипломатичну діяльність з Китаєм, куди він їздив щонайменше 8 разів і зупинявся в семінарії «патріотичної церкви» ( тут ). Саме він заявив в інтерв’ю The Global Times: «Я бачу багато речей, які дійсно відкриють багато дверей, тому що президент Сі та його уряд стурбовані тими ж речами, якими стурбований Папа Франциск» ( тут ), і що Бергольйо та Сі можуть бути «особливим подарунком для світу».

Catholic News Agency повідомляє, що «у 2009 році архиєпископ передав послання другу в Китаї через Ненсі Пелосі, тодішню спікерку Палати представників. Пелосі передала вітання МакКарріка Шанхайському єпископу Алоїзію Цзіню, колись провідному китайському єзуїту». Цзінь на той час був «єпископом» схизматичної «патріотичної церкви».

Марія Антонієтта Калабро писала з цього приводу: «Візити колишнього кардинала включали зустрічі з Ван Цзоанем, головою Державного управління у справах релігії, та покійним єпископом Фу Тєшанем, колишнім головою єпископів, тобто Конференції Католицької Церкви в Китаї (ККЦК) – організації, не визнаної Святим Престолом. У червні 2014 року Девід Гібсон повідомив у Washington Post, що МакКаррік їздив до Китаю «минулого року»; для «приватних зустрічей з питань релігійної свободи». Ця деталь підтверджує свідчення екснунція Вігано, який сказав, що зустрівся з МакКарріком у червні 2013 року у Ватикані, який сказав йому: «Папа мене прийняв вчора, завтра я поїду до Китаю». МакКаррік щонайменше двічі відвідував Китай у Пекінській семінарії, згідно з розшифровкою Державного департаменту 2006 року, опублікованою в WikiLeaks. Віце-ректор семінарії, що перебуває під контролем комуністичної держави, отець Шу-Цзе Чен, насправді двічі згадується як гість МакКарріка у дипломатичному звіті Крістофера Сандроліні, заступника голови місії посольства США при Святому Престолі. Чень називав себе «королем» семінарії, кажучи, що може робити в її стінах усе, що забажає. Дипломат також зазначив у своєму звіті, що віце-ректор «применшував значення переслідування підпільної Церкви» та що «євангелізація не була варіантом для офіційного релігійного персоналу». Однак, як повідомляє CNA, схоже, що між 2006 і 2013 роками (тобто під час Понтифікату Бенедикта XVI) відбулася перерва у поїздках МакКарріка до Китаю, хоча його вплив у Китаї все ще був активним. Отже, як бачите, китайське досьє для Ватикану перетинається з досьє про педофілію та справу Вігано. І це може спровокувати нові атаки проти Франциска, зі звинуваченням у тому, що він «продав» призначення єпископів Комуністичній Партії» ( тут ).

Шантажування членів переговорів

Деррік Тейлор написав у журналі Crisis Magazine 14 травня 2024 року ( тут ): «Однак це не означає, що немає правдоподібних сценаріїв, за яких зацікавлені зовнішні сторони могли б вплинути на Ватикан. Найбільш очевидною є угода Ватикану з Китаєм, для переговорів з якої Ватикан із незрозумілих причин відправив Теодора МакКарріка. Не буде перебільшенням припустити, що Комуністична Партія Китаю шантажувала таку скомпрометовану постать, і не абсурдно думати, що щось подібне могло бути причиною катастрофічної угоди. Найрізноманітніші теорії змови щодо Франциска є пов’язані з його обранням, і я  переконаний, що зацікавлені уряди були б готові вплинути на папські вибори. Найбільш ймовірними кандидатами була б вищезгадана КПК, а також уряд Сполучених Штатів. З електронних листів WikiLeaks стало відомо, що ліберальні політики-демократи під час президентської кампанії Гілларі Клінтон 2016 року (включно з Джоном Подестою, охрещеним католиком) обговорювали необхідність «арабської весни» в Католицькій Церкві. Не абсурдно уявити собі ліберального президента-демократа, який переходить від спекуляцій до маніпуляцій церковними чиновниками за допомогою хабарів чи інших спонукань .

Бергольйо явно слухався своїх господарів, вихідців з підривної глобалістської еліти, уникаючи всіх конкретних проблем з єдиною метою – знищити будь-яке внутрішнє протистояння з боку підпільної Церкви та замінити єпископів вірних Апостольському Престолу, урядовими послами. За всім цим, як відомо, стоїть ширший процес нормалізації міжнародних відносин з китайською диктатурою, незамінним партнером глобалістів у встановленні Нового Світового Порядку.

Бенедикт XVI був перешкодою на шляху експансіоністських цілей Китаю, тому було необхідно пришвидшити кінець його Понтифікату та мати на Престолі Петра посланця лівих глобалістів.

Це підтверджує той зв’язок між глибинною державою та глибинною церквою, який я викрив  у 2020 році, і який розглядає дві сили однієї й тієї ж підривної схеми, об’єднані в глобалістському перевороті Нового Світового Порядку, метою якого є узурпація влади в цивільній та релігійній сферах, щоб зруйнувати інституції, якими вони незаконно управляють.

Паролін і Дзуппі – посли комуністичного Китаю

Серед головних учасників таємної Китайсько-Ватиканської угоди також є  Державний секретар Ватикану –  кардинал П’єтро Паролін, який виступав на 47-му Всесвітньому Економічному Форумі в Давосі у 2017 році, на зустрічі Більдерберзької групи у 2018 році та у 2021 році на Саміті ООН з адаптації щодо зміни клімату. Не дивно, що Паролін користується максимальною підтримкою комуністичної диктатури Пекіна та всіх її посланців і спонсорів, мирян і духовенства.

Також Голова Єпископської Конференції Італії, Маттео Дзуппі, є прихильником Таємної угоди як вираження інтересів Спільноти Святого Егідія та її засновника Андреа Ріккарді.

Той, хто сьогодні розглядає Пароліна чи Дзуппі як кандидатів на Папський престол, повинен буде роздумати, якою може бути їх відповідь на провокацію Китайського уряду представлену призначенням двох «єпископів» без апостольського мандату. Їхнє цілком сприятливе ставлення до Пекіна є найгіршою передумовою для Папства, яке хоче загоїти дуже серйозну рану єдності Католицької Церкви, утворену внаслідок таємної Китайсько-Ватиканської угоди ( тут ).

З цієї причини є обов’язковим, щоб кардинал Паролін оприлюднив повний текст Таємної угоди ще до обрання нового Папи.

Висновок

Ця історія стосується мільйонів переслідуваних китайських католиків. Підпільна Церква стикається з мовчанням Церкви, зі співучастю та зрадою цинічних та корумпованих церковників, які зацікавлені в підтримці планів глобалістської еліти та комуністичної диктатури Пекіна. Спадкоємці Бергольйо – перш за все П’єтро Паролін та Маттео Дзуппі – хочуть забезпечити собі підтримку можновладців, оскільки комуністична модель національної церкви під контролем уряду дозволяє реалізувати їхню ідею церкви. Вони вважають цю державну церкву найефективнішим інструментом для нав’язування єретичного бачення берголіанської синодальності, за яким приховується той же тиранічний характер китайського режиму та глобалістської еліти.

Другий Ватиканський Вселенський Собор у своїх підготовчих планах, які були з обуренням скасовані маневрами новаторів, передбачав урочисте засудження атеїстичного матеріалізму: сьогодні ми розуміємо катастрофічні наслідки боягузтва та співучасті багатьох Прелатів (також Івана XXIII та Павла VI) перед обличчям загрози комунізму та, перш за все, реалізації злочинного антиутопічного проекту, який може реалізувати лише диктатура. Цікаво, скільки кардиналів, присутніх на Конклаві 1958 року, усвідомлювали навислу небезпеку та наслідки свого голосування (подібно до теперішніх), завдяки якому Ронкаллі зміг продиктувати Церкві лінію зменшення напруження щодо комуністичних режимів. Минулий досвід має слугувати застереженням для теперішніх дій.

Ми можемо висловити лише наше найрішучіше засудження pactum sceleris, що об’єднує китайську комуністичну диктатуру, техно-фінансових олігархів Давосу та узурпаторів влади в Католицькій Церкві. Переслідування китайських католиків мотивується їхньою відданістю Церкві та Папству: не патріотичній та національній церкві, не гуманітарній неурядовій організації, не якомусь утворенню без догм та моралі, яке служить антилюдським ідеологіям, але тій Єдиній, Святій, Католицькій, Апостольській та Римській Церкві, яка є і залишиться – оскільки заснована на Господі нашому Ісусі Христі, наріжному камені – єдиним істинним і неминучим καθῆκον [той, що стримує] (2 Сол. 2,6-7) встановлення царства Антихриста.

+ Карло Марія Вігано, Aрхиєпископ
і колишній Апостольський нунцій у Сполучених Штатах Америки

2 травня 2025 року
S.cti Athanasii Episcopi et Ecclesiæ Doctoris