Доктринальна нота, нещодавно представлена у Ватикані, лише з латинським incipit «Mater populi fidelis» ( тут ), є черговою скандальною образою з боку підступної та девіантної ієрархії, яка понад 60 років, у невпинному посиленні, використовує свою владу, щоб нав’язати католикам власні доктринальні та моральні відхилення з метою зруйнувати Католицьку Церкву та погубити людські душі. Поспіх – можна сказати, майже, лють – знищити є такою, що підкреслює також суперечності, які існують у самому синодальному зв’язку, ураженому значним патологічним біполяризмом: з одного боку, заявляє про марійський титул Співвідкупительки як неналежний, що приписується Діві Марії, а з іншого боку, Джона Генрі Ньюмена, який захищав цей титул від Англіканців після їхньої атаки на догмат Непорочного Зачаття, підносить до гідності Вчителя Церкви.

Обурення та почуття зневаги, що охоплює кожного католика через знеславлення Пресвятої Діви, чинить неможливим контролювати святий гнів, який охоплює віруючих, коли вони  чують, як зневажають Божу Матір. Але саме в ті моменти, коли ворог провокує нас на «надмірну» реакцію, ми повинні зберігати максимальну ясну розважність.

Саме в аналізі та оцінці значень певних тверджень важливо пам’ятати, що всі заяви та дії посадових осіб синодальної церкви є підступні та оманливі. Вони спонукають нас слідувати за ворогом на територію, де він бажає зробити зіткнення, тоді як саме там, ми абсолютно не повинні дозволити себе спокусити, щоб не потрапити в пастку, яку ці єретики для нас хитро розставили.

Будемо відверті: Віктора Мануеля Фернандеса зовсім не хвилює тема Співвідкуплення, а тим більше можливі непорозуміння між вірними. І було б наївно думати, що він знову підкреслить єдине посередництво нашого Господа, тоді як обидва його роботодавці — Бергольйо та Превост — стверджують, що всі релігії ведуть до Бога. Фернандеса навіть не цікавить поширення доктринальних помилок, які Дикастерія, яку він негідно очолює, повинна негайно засудити, і які він навмисно підживлює. Нікого не турбували можливі «доктринальні непорозуміння», коли було зроблено спробу видати нечистого ідола Пачамами за образ Діви Марії, що носить у лоні Господа, після того, як вірні здійняли скандал через поклоніння огидному язичницькому образу, які допустилися Бергольйо та його соратники.

Плутанина та суперечність є відмінною рисою синодальної церкви, так би мовити її «торговою маркою». Саме приймаючи суперечність, вірні повинні зректися свого розуму та Sensus Fidei, як того вимагає від послідовника professio apostasiæ.

Фернандес має духовну чутливість мотики та ерудицію інструкції зі складання IKEA [шведська компанія по складанню меблів вдома], і він надто зайнятий тим, щоб змусити людей забути свої непристойні памфлети після того, як влаштував той ганебний показовий процес проти мене «за розкол» і підписав декрет про мою «екскомуніку». Його пріоритети — це не пріоритети пастора, поглинутого ревністю за Божу славу та спасіння душ, а пріоритети цинічного, безбожного бюрократа, призначеного для завдання понизити роль, гідність, довіру, авторитет та повагу  тієї Верховної Священної та Вселенської Конгрегації Святого Офіцію, яку вже Монтіні понизив до Конгрегації Доктрини Віри, а Бергольйо перейменував на Дикастерію.

Якщо Фернандес оприлюднив цю ноту, то зробив це з іншими мотивами, і саме на них ми повинні зупинитися, якщо хочемо зрозуміти єретичну природу та руйнівний масштаб його підривної діяльності. Не забуваймо, що цей документ готувався ще з часів Бергольйо і що він був опублікований після проповіді, яку 26 жовтня виголосив Превост з нагоди ювілейного паломництва «синодальних команд та залучених органів» ( тут ):

«На вас, на всіх нас, на Церкву в усьому світі, я закликаю заступництво Діви Марії словами Слуги Божого о. Тоніно Белло: «Свята Маріє, товариська жінко, живи в наших Церквах прагнення до єдності. […] Допоможи їм подолати внутрішні розбіжності. Втруться, коли в них закрадається демон розбрату. Загаси вогнища угруповань. Примири взаємні суперечки. Розряди їхнє суперництво. Зупини їх, коли вони вирішать діяти самостійно, нехтуючи спільними планами» («Марія, Жінка наших днів», Чініселло Бальзамо, 1993, ст. 99)».

Не зайвим буде згадати, ким був цей «о. Тоніно Белло» – єпископ Мольфетти, єретик і витончено збочена та розбещена особистість, якою можуть бути лише модерністи. У зухвалій брошурі, яку цитує Лев, він писав:

«Ми хочемо уявити її [Марію] підлітком, коли літніми днями вона виходить з пляжу в бермудах [шортах], смаглява від сонця та краси, несучи у своїх ясних очах частинку зеленої Адріатики ( тут )».

Не лише В. М. Фернандеса слід звинувачувати у цій мерзенній ноті, а й увесь ватиканський establishment та його лідерів. Establishment, який, звеличуючи «безкінечну гідність людини» у бунті проти Бога, не вагається принижувати гідність Жінки, зодягненої у Світло. І це відбувається не сьогодні і не вчора, а вже 60 років, тобто з того часу, як кліка, якій щойно вдалося відкинути підготовчі робочі схеми Собору, також забезпечила скасування проголошення догми про Співвідкуплення Пресвятої Марії, за яке виступала значна частина світового єпископату, оскільки його визнали «не дуже екуменічним» стосовно протестантських дисидентів.

І якщо Фернандес почав використовувати теологічний термін, який незліченну кількість разів згадується в папських документах Пія IX, Лева XIII, святого Пія X, Бенедикта XV, Пія XI та Пія XII, то це не через турботу про вірних чи бажання уникнути двозначних формулювань доктрини, а через реальну ненависть до Божої Матері. Це рука сатани написала ці ненависні слова; це крижаний подих вічного прокляття надихнув їх. У них немає нічого доброго: навіть наміру, який є оманливим і служить іншій меті: перш за все, привчити нас до думки, що кожна католицька доктрина може бути предметом зміни, що те, що було правдою вчора, сьогодні вже є неправдою; що Віра, яка приводила душі до неба до часів Пія XII, могла стати джерелом плутанини або навіть єресі.

Отже, поки Превост і Фернандес вдають, що хочуть розвіяти непорозуміння підтвердженої доктрини від цієї простої віри народу, вони готуються надати теологічної міцності содомії, жіночому дияконату та підриву Папства в синодальному значені. «Tout va très bien, Madame la Marquise» [Все гаразд, Мадам Маркізо]: тільки не засуджуйте їхні обмани та визнайте їхню владу.

Нам не потрібно поглиблено аналізувати цей документ, щоб зрозуміти його збочену природу: просто погляньте в очі тих, хто його нам пропонує. Порожній, глухий і похмурий погляд, позбавлений любові до загублених душ. Погляд тих, хто, замість того, щоб шанобливо схилитися перед Дівою Божою Матір’ю, не роблять нічого іншого, як використовують Її для міграційної пропаганди — називаючи  Її  Solacium migrantium  [Потіхо мігрантів], позбавляючи Її титулів, які визнає Свята Католицька Церква, і якими вірні Її шанують та отримують Благодаті, яких Вона є щедрою роздавальницею. Серед цих Божих ласк, не бракуватиме та, яку ми щиро благаємо: щоб Вона, яка єдина перемагає всі єресі та топче горду голову пекельного Дракона, прискорила тріумф свого Непорочного Серця.

+ Карло Марія Вігано, Aрхиєпископ

7 листопада 2025
Septima die infra Octavam Omnium Sanctorum